+ 38-050-014-7506

+ 38-067-507-6723

+ 38-093-193-4200

 

excurs@excurs.kiev.ua

 

Подарите себе путешествие!

 

 

 Если вы думаете, что  приключения опасны,

попробуйте рутину; это смертельно.

 

 Пауло Коэльо

Главная

О комании

Архив  

Экскурсии по Киеву:

для киевлян

для гостей 

для школьников

Экскурсии по Украине:

для взрослых

для школьников

Прием туристических

и школьных групп

Киев

Украина  

Туры по Украине

для взрослых

для школьников

Туры

в Европу

в Россию  

Отдых:

в Украине

за рубежом

детский

активный

Услуги:

отели, загранпаспорта,

визы, транспорт,

тревел СИМ

Пока не найдена замена Яндекс.Фоткам,

пусть все так и остается до отмены санкций

Киевская проза и поэзия 

Остап Вишня "Київські чудеса"


Ніколи я, рушаючи з Харкова, не гадав, що сподоблюсь у Києві потрапити на чудо.
Та де на чудо?!
На чудеса! На цілий оберемок дивних діл, чудних діл...
Не встиг із візника зіскочити:
- Чули?!
- Ні, не чув! А що я мав чути?
- Обновились!
- Хто кого обновив?
- Церкви обновилися, ікони обновилися, хрести обновилися... І досі ще обновляються... Отак стоїш, дивишся на баню, а вона ясняє-ясніє-ясніє... Сподобив-таки господь!
- А може, то я сподобив? Не встиг приїхати, а воно, бачите, зразу всі бані на церквах заблистіли. Може, я святий?!
- І завжди ви так... Вам серйозно, а ви... Все ви всміхаєтесь... Хіба ж таки можна так ото про святі речі?
- А що скоїлось?
- Та таке... таке... господи! Сьогодні вранці йдуть люди на базар, а на церкві, на Скорблящих радості, знаєте, що ото біля Сінного базару, баня як заблистить... Впали вони навколішки... А вона дедалі все яснішає... Все яснішає... На дзвіниці... На самій церкві так так ржавою і залишилася, а на дзвіниці, як новісінька, як тільки що позолочена!

 

Большая Житомирская улица и Сретенская церковь в начале ХХ века.


- Так чого ж тільки на дзвіниці? Паламар у тій церкві чудотворець, чи що? Чи, може, дзвін якийсь преподобний там висить?

- А! Що з вами балакати! Підіть подивіться!...


* * *

Пішов подивиться.
Народу - тиск. Стоять, голови позадирали...
Задрав і я.
Справді, одна баня на дзвіниці блистить, а на церкві темна.
Підходжу до гурту.
- І вийшов він, оврей той, на балкон! Зирк на церкву - блискавка! Так і засяяла! Перехрестився він та до батюшки!
- Єврей, тьотю, і перехрестився?
- Та не мішай! Дивись який. Проходь, проходь! Знаєм ми вас, невірних!
- ...Перехрестивсь, кажу ж, він та до батюшки! Прибігає батюшка, а над церквою сяйво. І в церкві чує пєніє ангельськоє... Упав він навколішки і обновився!
- Батюшка обновився?
- Не батюшка, а Николай-Святитель, чудотворець Мирлікійський, морда твоя заспана! "Батюшка"!
- Єврея, значить, господь сподобив?
- Єврея, голубчику, єврея!
- Господи! Буди милостивий ко мінє, грішниці! Єврея?!
- А єврей разі не чоловік?
- Чому не чоловік?! Чоловік та ще й, видимо, неабикакой чоловік!
- Різні, значить, і євреї бувають. Є євреї православні, в є й... інші євреї!
- Раз сподобився, значить, правильной єврей!
- Увійшли вони до церкви. Когда смотрять, а ризи на владиці нашій богородиці і приснодіві Марії, на тій, що ліворуч, на великому гаку висить, біліють... біліють... біліють...
- І всьо єто чепуха! Какоє-такоє, так сказать, чудо? Обман зрєнія - і больше нічєво! Оп'ять же таки бога нєту, а все єто темнота і забобони, которої...
- Бога нєту? А дозволь тебе спросить, чому ти, сукин ти сину, осліп? Уже одно око вилізло, погавкай ще, і друге вилізе! "Бога нєту"! Який найшовсь?!
- Чого ж ви лаєтесь?! Ви темний народ, вас дурять! Церква така й була... Дзвіниця пізніше одремонтована, от вона й блистить ясніше... То ви не помічали раніше. А тепер хтось чутку пустив, всі за неї і ухопилися. Оце й усе чудо... Чоловік правду каже, а ви лаятись! Каламутите народ! Робити вам більше нічого. Вигадають нісенітницю й базікають... Робити б краще йшли...
Шусь-шусь-шусь по одному. Розійшлись.

 

* * *

...І вроді як янгол лучезарной на небі з'явився й сів на вон той кунпол! А єврей торговать устал іттіть. Як посмотрив же він ув окошко, боже ж ти мій, господи!! Такоє сіяніє, вроді как сонце!
Розказує "спеціалістка".
Ви коли-небудь бачили спеціалістку від писанія?
Це жінка якраз такого віку, коли вона стоїть на грані "бабства".
Фізіологія таку добу у жінок зове "клімактеричною". "Баба" тоді казиться. Сказ той різно виявляється. Виявляється він і половими, і релігійними, і різними іншими екстазами...
Ви подивіться на неї: це якась суміш херувіма з онаністом і з дияволом! Очі її єлейно-страмні, з блаженнопохітливими огниками. Пісне обличчя, тьмяне якесь, гостроносе. Губи осокою. На лобі пудра з оливою. І в голосі її якось дивно вібрує "трясця" з "да ісправиться молитва моя".
Біля неї дрібнесенька, сухесенька, як огірок-жовтяк, порепана бабуся. Архів останнього століття. В неї в руках малесенька вистріпана хусточка й ціпочок.
Більмами своїми вп'ялася бабуся в "спеціалістку", і з тих більмів її капають на хусточку дрібнесенькі, такі старі-старі слізки. Плаче бабуся... Слізки тії котяться борозенцями в рота й перемішуються з:
- Дивні діла твої, господи!
- ...І как сказано в святому писанію: "Обновиться, яко орля, юность моя", - так і той єврей услихав голос із неба...
- Хи! Хи! - чмихнув хлопець якийсь.
- ...Голос із неба... Чого ти, байстрюк, чмихаєш?!
- Дивні діла твої, господи!...
І попливло далі про голос із неба, про "знаменіє", про "зглянувсь господь"...

 

* * *

Біжить піп. Він якось ізігнувся, убгав шию у комір своєї ряси.
На ходу благословляє (хто до його підскочить), ніби одмахується.
- Батюшка! Об'ясніть, будь ласка, почему єто усьо зделалось?...
- Не знаю, православні. Нічого не знаю!
- Ви ж священик! Вам дольжно буть звєсно, в чому тут сила!
- Не знаю, православні! Нічого не знаю!
І зник...

* * *

А в церкві!..
Просунуться не можна... свічок... свчок... свічок...
Із вівтаря визирає піп в єпітрахілі... Вартує... Молебні... Акафісти...
Заробіток добрий.
Стоять купами перед іконами, перед плащаницею, перед охрестами...
І чуєте:
- Он! Он! дивись! Не було нічого, а тепер бачиш?!
- Та де? Нічого не бачу!
- Та он же! Бачиш біле?
- Та може, воно так і було?
- Ні, то вчора поновилося.
Якась баба поклони гріє, аж лоб тріщить.
А титар за столиком:
- Єта вісім! А єта дванадцять! А вот єта двадцять п'ять!

 

* * *

Кругом церкви гуртків ще більше.
Якийсь студент доводить, що ніякого чуда нема.
- Це природні явища, граждане! Золото під впливом змін в атмосфері іноді ніби поновлюється. Може, й тут це трапилось. А найпевніше, що так і було. То тільки ніхто не звертав уваги!
- "Було"?! Бач який! Верзе!
- Не віриш сам, так і не базікай тут!
- Темнота ваша...
- Не слухайте його, православні... Я всю біблію проізошла! Там про всьо єто єсть!

 

* * *

- Чого такого іздєлалось? Чого народ стоїть?
- Де ти такий узявся? Не чув?! З неба звалився?
- Обновлення! Кунпол, смотри, блистить. Обновився. Чудо!
- Кунпол, говориш?! Везьоть кунполові! А вот у мене черевики ніяк не обновляться! Що б єто такоє значило? Га?
- Страмнючий! Черевики з кунполом порвіняв! І де тільки такий народ береться...

* * *

- Узяли на дослід... частину позолоти. Професори. Узнають - і все буде відомо... Ніякого чуда! Заробить хтось хотів.....................................................................
- Р-р-разойдись! Р-р-разойдись, тобі говорю!

 

* * *

І це в Києві.
Іще раз:
Це в Києві.

Рассказ в редакции, приведенной в собрании сочинений

"Остап Вишня. Твори в чотирьох томах",

Киев, "Дніпро", 1988 год, том 1, стр 139-143

Читалка

статьи о Киеве и Украине

Киевская проза и поэзия

Галерея:

фотоотчеты и альбомы

Кинозал

видео о Киеве и Украине

кино в Киеве и Украине

Киевские мелодии

О компании:

отзывы,  

партнеры,

контакты

Любимые ссылки

Клуби «Співуча родина»

і Шанувальників романсу

Шишко С.Ф.Натюрморт

Наверх